Психологічне значення «добрих слів»

Ну що б, здавалося, слова...

 Слова та голос — більш нічого.

 А серце б'ється — ожива,

 Як їх почує!.. Знать, од бога

 І голос той, і ті слова

 Ідуть меж люди! .....

(Т.Г.Шевченко)

   Так «…слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!», важко не погодитись з великим поетом. Адже саме мова – є одним з неоцінених дарунків природи для людини. Сократ казав: «Заговори до мене, щоб я тебе побачив», а українці мають власне прислів’я «Птаха пізнають за пір’ям, а людину по мові». Мовознавці активно наголошують на важливості правильного спілкування так, як саме це є відображенням культури і моральних принципів кожного члена суспільства. Беззаперечно це є правильно. Адже щиро та правильно привітатися з людиною, поцікавитися її здоров’ям та справами, зробити комплімент, провести конструктивну бесіду використовуючи загальноприйняті слова та поняття, побажати успіху, попрощатися… такі прості здавалось би на перший погляд речі, мають не тільки естетичне навантаження а ще й глибокий психологічний зміст.

                                 

   Саме  психологічний аспект мови варто розглянути більш детально. Річ у тім, що кожна людина окрім широкого спектру  біологічних потреб, має ряд психологічних потреб. Серед них важлива потреба в самореалізації, самовираженні здібностей, знань, умінь, навичок, свого «Я». Тобто будь-якій людині важливо бути поміченою, почути визнання її, як особистості або професіонала, відчувати до себе повагу та розуміння.

Все це психологічні потреби, задовольняючи які, ми впливаємо на мотиваційну сферу особистості. Іншими словами, якщо людину підтримати, похвалити, підкреслити щось хороше в ній, вона почуває себе впевненіше, намагається дорівнювати уявленню, яке про неї склалося.

На превеликий жаль вже занадто «індивідуалістичними», якщо так можна сказати, ми стали. Досить часто можна почути від співгромадян гасло, яке вже стало девізом багатьох. Так приміром: «Кожен сам за себе», «Це-твої проблеми і мене це не обходить», «Як хочете так і вирішуйте, але мне не чипайте»… . Під спільним впливом матеріальності, економічної та соціальної кризи, яка охопила світ в останні десятиріччя, все більше людей схильні піклуватися про своє особисте благополуччя і залишатися байдужими до щастя інших. Таке ставлення взаємно віддаляє громадян та викликає дегуманізацію суспільства. До цього додається той факт, що засоби комунікації підмінили собою пряме спілкування; люди вже не знаходять часу на спілкування з близькими або сусідами, але пишаються тим, що мають багато «віртуальних друзів» у соціальних мережах. Який парадокс! Людина - соціальна істота, вона потребує перебування в групі, яка б її підтримала, допомогла, зрозуміла, підказала б вірне рішення. Але натомість отримує: насмішки, осуд, наклеп, знущання… . Будучи і без того пригніченою і відчуваючи психофізичну напругу, людина втрачає віру у власні сили, надію на краще, любов до оточуючих і загалом в багатьох випадках самоконтроль та самовладання, як наслідок маємо людину з проявами девіантної або ще гірше делінквентної поведінки.

Тож я закликаю: навчимося ж знову спілкуванню у фізичній присутності з іншими, від серця до серця, якщо не сказати «по душам».

В ситуаціях стресу, болю, відчаю, роздратування кожна людина потребує підтримки, словами та фізичними діями. В ситуації радості, бажанні до реалізації чогось прекрасного людина потребує - схвалення та вдячності. То ж якою потрібно бути «людиною», щоб не сказати ближньому, ці слова підтримки, вдячності, компліменту…

Особливо це потрібно молодій людині, яка не завжди буває впевненою в собі, потребує підтвердження своїх позитивних рис і починань. Ось тому так важливо з дитинства культиву­вати в людині почуття власної гідності, відчуття певної «собівартості», аби згодом не склався комплекс неповноцінно­сті. Недарма ж українці кажуть: «Якщо казати людині постій­но, що вона свиня, то згодом вона захрюкає». І навпаки, чуючи змалечку внормовану лексику в, якій у широкому обсязі застосовуються такі мовні засоби, як: вітання, компліменти, слова підтримки та подяки, дитина вивищується не лише тілом, а й духом, виростає особистістю.

Інструментарієм для задоволення психологічних потреб співрозмовника – є мовні засоби. У мовознавчій літературі викладено багато рекомендацій та прикладів, щодо правильного вжитку цих засобів мовлення. Але насамперед хотілось би акцентувати увагу на психологічному компоненті цих самих засобів.

Так приміром комплімент характеризується, як правдива доброзичлива похвала, яка здатна подарувати справжнє натхнення.

 У мовному етикеті будь-якої людини, велике значення має комплімент. Доречно сказаний комплімент сприяє кращому встановленню ділових або дружніх контактів. Іноді один єдиний комплімент здатен значно підняти настрій, поліпшити самопочуття, подарувати надію. Маленькі діти, літні люди, сусіди, начальники, підлеглі, друзі і вороги – всі вони не залишаться байдужими почувши щирий комплімент. Люди легко забувають, суперечки, непорозуміння, а компліменти здатні пам'ятати роками. Гарний комплімент викличе прихильність до того, хто його зробив. Вміння радіти чужим успіхам — мірило шляхетності. Якщо ви представляєте гостям свого знайомого, чудового знавця багатьох мов, чому б не сказати: «Петро Іванович, неперевершений знавець мов». Звичай говорити людині хороше про неї виник і прижився не випадково: він допомагає людям спілкуватися, жити разом, разом працювати.  Побутує думка, що робити компліменти можна тільки жінкам, бо їм це подобається. Насправді вислуховувати компліменти (але не лестощі!) люблять усі, просто реакція чоловіків буває не так помітна. Така слабкість до компліментів пояснюється тим, що комплімент задовольняє важливу психологічну потребу людини – потребу в позитивних емоціях та бути поміченим. Співрозмовник, який задовольняє цю потребу, стає бажаним співрозмовником. Якщо мислити критично можна задатися питанням: «Чи не являють собою всі ці слова підтримки та вдячності, компліменти… механізм маніпуляції особистістю?»

Найважливіше питання цієї статті зведено до того, що застосування таких конструктивних мовних засобів, як компліменти,слова вдячності та підтримки тісно пов’язано з ідеєю “маніпулювання” людьми, їхньою свідомістю. Не завжди легко можна сказати, де закінчується морально і юридично необхідний метод соціального впливу на психіку людини і розпочинається правопорушення – посягання на її особистість, свободу, конституційні права.

Щоб уникнути можливих непорозумінь використовуючи комплімент, варто дотримуватись певних правил.

По-перше: потрібно усвідомити, що комплімент відрізняється від лестощів. Він має бути правдивим, але трохи перебільшувати ті якості, які співрозмовник хоче бачити в собі. Краще сказати жінці: «ти сьогодні дуже добре виглядаєш», а ніж «ти найкрасивіша, як завжди». Коли людина говорить, що не любить компліментів, вона має на увазі, що її дратують лестощі, як невиправдана брехня і грубий засіб впливу. Тому вдалий комплімент завжди щирий.

По-друге: говорячи комплімент, використовуйте факти відомі вам і співрозмовнику. Ви маєте «подати» конкретну ситуацію в найвигіднішому світлі, запевнити людину, що вона вчинила саме так як було треба, висловити захоплення нею. Якщо ви невпевнені, що співрозмовник розуміє про яку подію ви говорите, спочатку нагадайте її, а потім обіграйте. Відсутність фактичної основи знищує комплімент, перетворює його на лестощі. Найгірше, коли комплімент заперечує фактам: ви помічаєте нову зачіску колеги, а людина не була в перукарні місяць, вихваляєте успішність дитини, коли оцінки значно погіршились. Такий антикомплімент сприймається як насмішка. Не помічаючи фактів, ви демонструєте неуважність до людини і можете її серйозно образити.

По-третє: комплімент має давати можливість домалювати схвальну картину, пофантазувати на задану тему. Цілком можливо сказати батькам немовляти: «яка гарна дитина». Ця коротка фраза містить у собі великий підтекст: дитина гарна, бо схожа на своїх красивих батьків, вона гарна, бо здорова і добре доглянута. Це означає, що батьки докладають багато зусиль для розвитку дитини і цілком заслужили на похвалу.          Висловлювання має бути коротким, влучним, містити в собі одну-дві думки. Не треба одним компліментом хвалити розум, зовнішність і силу – він втратить сенс. Довга схвальна промова більше схожа на оду, ніж на комплімент. Намагайтеся не використовувати у висловлюванні протилежних тез: «ти гарний хлопець, але навчатися не хочеш», «ти симпатична, але треба схуднути». З таких фраз людина сприймає тільки другу негативну частину і цей негатив підкреслюється початковим компліментом.

По-четверте виявіть емпатію, тобто здатність уявити себе на місці іншого. Перетворіться на співрозмовника, спробуйте думати так як він. Тоді вам легко буде сказати вдалий комплімент: ви зрозумієте, що потрібно хвалити: професійні якості, чи успіхи в особистому житті. Емпатія допомагає зрозуміти, що навіть негативні якості можуть бути матеріалом для компліменту. Жадібна людина не відчуває себе скнарою, так підкреслить її ощадливість і здатність розумно витрачати гроші. Цим ви викличете симпатію до себе, і, можливо, самі станете ощадливішими.

Якщо комплімент зроблено при свідках він стає вагомішим. Так вже влаштовані люди, що прагнуть соціального схвалення. Тільки не використовуйте для особистих компліментів трибуну загальних зборів – вас не зрозуміють. Вчитися робити компліменти краще наодинці, але пам'ятайте, що вдалий комплімент «на людях» має дуже сильний вплив.

Також важливою умовою висловлення компліменту є те, що комплімент має бути присвячений конкретній людині і тільки їй одній. Він має підкреслювати індивідуальність і унікальність. Знайдіть особливі слова, які це зроблять. Не зловживайте фразами де є: «завжди», «чудово», «неперевершено», «геніально», вони значно знижують цінність висловлювання. В жодному разі не можна говорити те саме різним людям, особливо, при свідках. Це підкреслить вашу неуважність і викличе зневагу до вас. Якщо бракує слів, краще приязно посміхнутися ніж повторювати банальні істини, які всі вже чули від вас.

Вчіться бачити в людях найкраще. Знайти його, оцінити і відкрито виразити своє схвалення – в цьому полягає мистецтво компліменту. Коли ви робите щирий комплімент, то ви не тільки передаєте інформацію на вербальному рівні, але і випромінюєте позитивну енергію. Люди відчувають позитивні хвилі, і починають симпатизувати вам. Завдяки компліменту ви робите приємне іншим і допомагаєте собі.

Стосовно слів підтримки,варто сказати, що дуже часто один єдиний комплімент може бути великою підтримкою у будь-якому починанні або у складній життєвій ситуації. Також говорячи людині: «Твій досвід (вміння) допоможуть багатьом в цьому питанні», «Ваш професіоналізм дуже важливий для реалізації нашого проекту».

Зазвичай, ми використовуємо певні слова, не замислюючись, як вони впливають на справді на стан людини. Проте, в різних ситуаціях та з різними людьми вони, ці слова можуть мати різний ефект. Розглянемо декілька ситуацій, в яких одні й ті самі слова можуть викликати різні, інколи несподівані наслідки.
Для прикладу візьмемо декілька найпоширеніших висловів, які ми використовуємо повсякденно, аби заспокоїти, підтримати людину в складній ситуації: «не хвилюйся», «все буде добре», «не думай про це», «облиш, забудь».
Що відбувається із людиною, яка потрапила в складну ситуацію (втрата, фізичні ушкодження, конфліктна ситуація тощо)? Вона відчуває образу, самотність, безпорадність, які викликають внутрішню напругу (фізичну та емоційну), яка досягає дуже високого рівня. Перебуваючи в такому стані людині дуже важко, подекуди, неможливо зорієнтуватись у власних діях, почуттях. Відтак, від оточуючих вона очікує допомоги у знятті цієї напруги, подолання стану внутрішнього дискомфорту, захисту від негативного впливу.
Ситуація, в якій опинилась людина – це випробування її впевненості, життєстійкості, здатності вирішувати складні життєві завдання, долати обставини. Особливо, це важливо для дітей. Саме цьому, слова підтримки мають надавати впевненості та віри у власні сили. Використовуючи вислови: «ти впораєшся», «ти не сам, поруч є люди, які тебе підтримують», «ти знайдеш правильне рішення», «всі люди помиляються, але помилки можна виправити», «ти завжди можеш розраховувати на мою допомогу» - ми додаємо людині силу, енергію для подолання. Підтримка має нести позитивне налаштування. Саме тому, коли ми вживаємо вислови із часткою «не», вони можуть викликати негативну реакцію, бажання заперечити. Так, наприклад, коли підлітку у ситуації роздратування, ми говоримо «не хвилюйся» - можемо почути у відповідь далеко не подяку, а навпаки, ще більш негативну реакцію поведінки. Чому? А все тому, що така інструкція (а звучить саме як інструкція до дії) не допомагає людині знайти вихід, навпаки, виступає додатковим елементом напруги.
Приблизно, такий самий ефект мають інколи слова «все буде добре». Важко знайти більш розповсюджений вислів, який використовується у нашому народі. З одного боку використання цього вислову у ситуації напруги доволі часто допомагає людині відчути, принаймні, що вона не сама, біль (проблема) пройде, закінчиться і «все буде добре». Але, в ситуаціях важкої втрати, фізичних ушкоджень, надзвичайних випадках – цей вислів «не працює», оскільки як може бути добре після всього що відбулось? Безумовно, віра у краще майбутнє має бути і це має підтримувати людину у складній ситуації. Але, в ситуації горя, людині необхідно його прожити та пережити, відтак не варто щосили намагатись відволікти її від думок та переживань. Краще дати їй зрозуміти, що в своєму переживанні вона не сама, ви знаходитесь поруч із нею и вона може розраховувати на підтримку.

В сьогоднішніх умовах, коли для великої кількості людей події на Сході України та у Криму стали переворотом у всьому житті: втрата житла та родинного затишку, можливостей здійснювати плани та наміри, відсутність впевненості у завтрашньому дні та багато інших втрат, дуже важливо використовувати саме такі вислови, які допоможуть людям віднайти в собі сили впоратись із труднощами. Звичайно, «так як було вже не буде ніколи». Така доволі «жорстка» оцінка ситуації може викликати спочатку шок, але це реальність і вона може допомогти людині усвідомити її власну відповідальність за подальші дії та події власного життя. Висловлюючи впевненість у силах людини, її можливостях, ви тим самим надаєте їй важливу енергію для здолання стану розпачу та дезорієнтації. Відтак, насправді підтримуєте, а не тільки говорите про підтримку.

То ж озерніться довкола і ви побачите, що люди, які вас оточують дуже часто, а можливо навіть у цей самий момент потребують вашої підтримки, допомоги або просто позитивної посмішки. Скажіть: «Дякую» кому ще не сказали. Віднайдіть, щось прекрасне у людині і «прокомліментуйте» це їй. Людина буде вам вдячна.

З найкращими побажаннями глибокого миру та добра.